Пам'ятаємо наших героїв

Вічна шана та пам'ять

Сергій Олександрович Болбот народився 25 листопада 1995 року та виріс у селі Землянка Глухівського району Сумської області. Навчався у місцевій школі, згодом — у Глухівській школі-інтернаті ім. М. І. Жужоми. Після цього вступив до професійно-педагогічного коледжу імені О. Довженка. У 2016 році був призваний на строкову військову службу, де проходив службу в роті охорони та оборони батальйону охорони на посаді стрільця. 18 червня 2025 року Сергій знову став до лав Збройних Сил України. Під час виконання бойового завдання, у ході бойових дій з оборони та захисту територіальної цілісності й суверенітету України, він героїчно загинув 18 січня 2026 року в селищі Шевченко Покровського району Донецької області. Сергія всі знали як доброго, щирого, чуйного та працьовитого хлопця; люблячого сина, брата, онука, вірного друга. У скорботі залишилися батьки, брат, сестра та велика родина. Вічна пам’ять і слава Герою. Герої не вмирають.

14:52 22.01.2026

Вічна шана та пам'ять

Назаренко Олександр Васильович народився 29 серпня 1967 року в селі Слоут Глухівського району. Тут минули його дитинство і юність, тут він закінчив місцеву школу. Після проходження строкової служби у 1989 році здобув військову освіту, закінчив Дрогобицьку школу прапорщиків. З 1989 по 1994 рік Олександр Васильович проходив службу на посаді помічника застави — контролера в Молдові. Після завершення військової служби працював інспектором у Глухівській митниці, а згодом — у цивільній сфері. Він був людиною праці, відповідальною, щирою та відданою своїй справі. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Олександр Назаренко добровільно став на захист Батьківщини. Він пройшов найгарячіші ділянки фронту: воював під Бахмутом, на Харківщині, Сумському напрямку, під Покровськом... Завжди залишався в строю, поруч із побратимами, не шкодуючи себе заради України. У вересні 2025 року, під час бойових дій у Серебрянському лісі на Донеччині, Захисник отримав тяжке поранення. Після тривалого лікування та боротьби за життя 29 грудня 2025 року серце Героя зупинилося в госпіталі у Львові. У Олександра Васильовича залишилися дружина, дочка, онуки та сестра. Дякуємо за мужність, силу духу та відданість рідній землі. Вічна пам’ять і слава Герою. Герої не вмирають.

16:23 29.12.2025

Вічна шана та пам'ять

Вшестенко Андрій Олександрович Народився 24 листопада 1988 року в місті Глухів. Згодом разом із родиною переїхав до села Обложки. Тут Андрій закінчив місцеву школу, а після цього здобув освіту у Путивльському педагогічному коледжі імені Руднєва за спеціальністю «Вчитель фізичного виховання». Він був активним, займався різними видами спорту, зокрема важкою атлетикою та волейболом, завжди подавав приклад витримки й наполегливості. Пізніше пройшов строкову службу в лавах Збройних Сил України. У жовтні 2010 року Андрій розпочав службу у Глухівському відділі поліції. Андрій Вшестенко був одним із перших, хто у 2014 році став на захист України, беручи участь в антитерористичній операції на сході держави. За більше ніж 15 років Андрій Олександрович зарекомендував себе як відповідальний, принциповий та відданий присязі правоохоронець. Він користувався повагою колег і довірою серед людей. У червні 2025 року Андрій Вшестенко обійняв посаду інспектора взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області. Він залишався там, де найважче, — поруч із побратимами, на передовій.  18 грудня 2025 року капітан поліції Андрій Вшестенко отримав смертельні поранення під час виконання бойового завдання на одному з найскладніших напрямків фронту на Донеччині. Війна забрала життя відданого офіцера, але не забере пам’ять про його мужність і відвагу. У Героя залишилися діти та рідні, для яких ця втрата стала непоправним болем. Разом із ними сумує вся Березівська громада. Вічна пам’ять і слава капітану поліції Андрію Вшестенку. Низький уклін Захиснику України. Герої не вмирають.

14:12 20.12.2025

Вічна шана та пам'ять

Руслан Миколайович Самодєлов Народився 15 червня 1987 року у місті Глухів. Згодом родина переїхала до села Обложки. Після закінчення місцевої школи продовжив навчання у Глухівському агротехнічному коледжі. З 2008 по 2011 рік проходив військову службу у м. Чугуїв Харківської області, а згодом брав участь в антитерористичній операції на сході України, проявивши мужність та стійкість у захисті держави. З початком повномасштабного вторгнення Руслан без вагань став на оборону Батьківщини. 9 червня 2022 року він добровільно приєднався до лав захисників і служив гранатометником у стрілецькому взводі бригади територіальної оборони. Вірний присязі та своєму обов’язку, він боронив Батьківщину на передовій. 12 липня 2024 року Руслан загинув під час виконання бойового завдання в районі села Уманське Донецької області. Понад рік його рідні жили надією — воїн вважався зниклим безвісти. У Героя залишилися дві доньки, дружина, батьки та брат. Вічна пам’ять і слава Герою. Герої не вмирають.

14:08 12.12.2025

Вічна шана та пам'ять

Олексій Олександрович Тюнін народився 25 березня 1988 року в селі Шевченкове. Закінчив місцеву школу, а згодом продовжив навчання у Глухівському агротехнічному інституті імені С.А. Ковпака СНАУ. Останні роки проживав із родиною в Києві. 1 квітня 2025 року він став на захист Батьківщини та потрапив на один із найгарячіших напрямків фронту — Донецький. 27 вересня поблизу Костянтинівки отримав важке поранення. Попри всі зусилля лікарів, 29 вересня його життя обірвалося у госпіталі Дніпра. У Олексія залишилися маленька донька, дружина, батьки та брат. Вічна пам’ять і слава Герою! Його подвиг назавжди у наших серцях.

12:11 07.10.2025

Вічна шана та пам'ять

Микола Григорович Козіонний народився 15 травня 1974 року в селі Обложки. Закінчив місцеву школу, після продовжив навчання у Глухівському СПТУ-31. Працював трактористом у рідному селі. У 2023 році став на захист Батьківщини. Протягом служби мужньо виконував обов’язки по захисту рідної землі від окупантів. Старший солдат зенітно ракетного відділення Микола Козіонний героїчно віддав своє життя, захищаючи незалежність, свободу й майбутнє України, 9 травня 2025 року під час виконання бойового завдання біля села Зелене поле на Донеччині. Йому було всього кілька днів до 51-річчя... У загиблого залишилися мати, сестра та донька. Його подвиг назавжди у пам’яті рідних, усіх односельчан, усіх, хто його знав.

09:11 11.05.2025

Вічна шана та пам'ять

Олександр Валерійович Плахов народився 13 січня 1993 року в селі Первомайське. Після закінчення місцевої школи продовжив навчання у професійно-педагогічному коледжі Глухівського національного педагогічного університету, а згодом у Сумському національному аграрному університеті. Після строкової служби в лавах Збройних Сил у 2012 році підписав контракт із Державною прикордонною службою України. З початком повномасштабного вторгнення рф Герой брав участь у звільненні Балаклії, Ізюму на Харківському напрямку, де у 2022 отримав поранення. Після реабілітації продовжив мужньо боронити Батьківщину від загарбників у гарячих точках у Донецькій та Луганській областях. Розумний, скромний, креативний, сміливий, відповідальний Олександр також допомагав з виготовленням обладнання, зокрема безпілотних апаратів, для захисників. Загинув штаб-сержант, інспектор прикордонної служби вищої категорії – начальник першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування 5 прикордонного загону ДПСУ Олександр Плахов 26 листопада 2024 року у Сумах під час виконання бойових (спеціальних) завдань внаслідок нанесення ракетного удару. У Героя залишилися маленька донька, дружина, мама, сестра...

10:04 27.11.2024

Вічна шана та память

Віктор Миколайович Дроздов народився у с. Янівка (колишнє Первомайське) 24 березня 1975 року. Там минуло його дитинство, юність і дорослі роки. Навчався у місцевій школі. Працював на різних роботах, 22 роки працював монтером колії на залізничній станції Есмань. 29 листопада 2023 року пішов добровільно захищати рідну Україну від російської агресії. Ніс службу в Вінниці у військах ППО. У квітні 2024 року був переведений до 82 ОДШБ. Віктор служив стрільцем-снайпером аеромобільного відділення аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону, мав поранення та контузію. Вірний військовій присязі, загинув на полі бою 29.07.2024 року в районі населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області. Через постійні обстріли рідного села, поховали мужнього захисника на Житомирщині. 

15:13 30.07.2024

Вічна шана та пам'ять

Михайло Сергійович Бородаченко Народився 23 жовтня 1996 року на Харківщині. Зростав хлопець у Конотопському дитячому будинку-інтернаті, а у 2010 році його на виховання взяли до дитячого будинку сімейного типу Ковтун. Дитинство Міши пройшло в селі Іващенкове у великій дружній родині. Хлопчик ріс добрим, енергійним, комунікабельним та надзвичайно обдарованим. Він виступав на сцені, танцював, мав вокальні здібності. «Він був нашим сонечком…яскравим, життєрадісним, усміхненим», - згадує прийомна мама Олена Миколаївна. Михайло Сергійович закінчив Глухівську школу мистецтв ім. Максима Березовського і після продовжив навчання у Сумському фаховому коледжі мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського. З початком війни став до лав ЗСУ захищати Україну. На жаль, життя Героя обірвалося 23 травня 2024 року на Харківському напрямку під час виконання бойового завдання.

15:20 04.06.2024

Вічна шана та пам'ять

Олександр Миколайович Мазепа Народився 12 травня 1983 року у селищі Вороніж Шосткинської громади. Згодом родина переїхала до с. Береза. Чоловік був добрим, товариським, дуже працелюбним, мав золоті руки, хист до ремонту будь-якої техніки, за що односельці й називали «Кулібін». Таке псевдо отримав і у війську. На захист Батьківщини О. Мазепа став у липні 2023 року, служив оператором-розвідником у 110 окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. У жовтні минулого року був поранений, після лікування знову повернувся у ряди захисників на один із найгарячіших напрямків фронту – Авдіївський. Як розповідає сестра полеглого Героя, востаннє він виходив на зв'язок 18 січня. Понад три місяці Олександр вважався зниклим безвісти, однак страшна звістка 8 травня обірвала всі надії. Мужній Захисник загинув під час виконання бойових завдань в районі Авдіївки, боронячи рідну землю від російського агресора. Не дочекалися воїна-захисника дружина, маленький син, сестра і молодший брат.

15:19 04.06.2024