Вічна шана та пам'ять
Назаренко Олександр Васильович народився 29 серпня 1967 року в селі Слоут Глухівського району. Тут минули його дитинство і юність, тут він закінчив місцеву школу. Після проходження строкової служби у 1989 році здобув військову освіту, закінчив Дрогобицьку школу прапорщиків.
З 1989 по 1994 рік Олександр Васильович проходив службу на посаді помічника застави — контролера в Молдові. Після завершення військової служби працював інспектором у Глухівській митниці, а згодом — у цивільній сфері. Він був людиною праці, відповідальною, щирою та відданою своїй справі.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Олександр Назаренко добровільно став на захист Батьківщини. Він пройшов найгарячіші ділянки фронту: воював під Бахмутом, на Харківщині, Сумському напрямку, під Покровськом... Завжди залишався в строю, поруч із побратимами, не шкодуючи себе заради України.
У вересні 2025 року, під час бойових дій у Серебрянському лісі на Донеччині, Захисник отримав тяжке поранення. Після тривалого лікування та боротьби за життя 29 грудня 2025 року серце Героя зупинилося в госпіталі у Львові.
У Олександра Васильовича залишилися дружина, дочка, онуки та сестра.
Захисник має ряд нагород: Почесну відзнаку Сумської обласної ради "За заслуги перед Сумщиною", відзнаку Президента України "За оборону України", відзнаку Міністра оборони України "За поранення".
Дякуємо за мужність, силу духу та відданість рідній землі.
Вічна пам’ять і слава Герою. Герої не вмирають.
