Особливості кампанії декларування у 2018 році

 Декларувати свої доходи — це конституційний обов’язок громадян (ч. 2 ст. 67 Конституції України).

Відповідно до норм Податкового кодексу України (далі – Кодекс) громадян, які подають податкові декларації про майновий стан і доходи (далі – декларація) розподіляються на дві категорії: осіб, які зобов’язані подавати річну декларацію, та осіб, які мають право подати декларацію добровільно.

З 01 січня 2018 року застосовується нова форма декларації, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 556, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2017 року за  № 821/30689 (далі – Наказ № 556). Наказом № 556 впроваджено зміни законодавства щодо:

реалізації права фізичними особами – підприємцям (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних із провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат;

визначення останнього базового податкового (звітного) періоду для фізичних осіб - підприємців, якими проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності;  

реалізації права на сплату сум податкового зобов’язання, нарахованого на суму боргу, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов’язання.

Враховуючи вищезазначені зміни, в податковій декларації передбачено внесення відомостей до категорії платників (рядок 8 декларації) щодо осіб, які припинили підприємницьку діяльність протягом звітного (податкового) року, шляхом зазначення позначки «V» та визначення дати прийняття рішення про припинення. Такі декларації є ліквідаційними для даної категорії платників податків. Слід зазначити, що цю позначку повинні зазначати лише особи, які прийняли рішення про припинення у звітному (податковому) році, тобто дата прийняття такого рішення для декларацій за 2018 рік не повинна бути менше ніж 01.01.2017 та більше ніж 31.12.2017.

Додаток Ф2 декларації доповнено окремим розділом (розділ ІІ), в якому відображається інформація щодо амортизаційних відрахувань. При цьому відрахування відображаються окремо для кожної з груп 1 – 4, загальна сума яких відображається у розділі І додатку Ф2 декларації в даних документально понесених витрат.

Розділ ІІ декларації доповнено рядком 10.9.1, в якому відображається дохід та податкові зобов’язання, які розстрочуються платником податків відповідно до абзацу другого та третього п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу. Разом з тим, платник податків разом з декларацією повинен надати заяву довільної форми, про що здійснюється відмітка у розділі «Доповнення до податкової декларації (подається відповідно до підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)» декларації.

Граничні строки подання податкової декларації про майновий стан і доходи:

для фізичних осіб - підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (року)

Важливо! У разі якщо фізична особа - підприємець (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, такі доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи зазначаються в річній податковій декларації, що подається

для фізичних осіб – підприємців, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, – протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Важливо! У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

для громадян і осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та які зобов’язані подати декларації – до   01 травня року, що настає за звітним;

Важливо! Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 ст. 49 Кодексу).

для громадян, які мають право на податкову знижку – по 31 грудня (включно) наступного за звітним податкового року;  

для платників податку - резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, – не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

Граничні строки сплати податкових зобов’язань, визначених у податковій декларації про майновий стан і доходи

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Разом з тим, п. 179.7 ст. 179 Кодексу передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації про майновий стан і доходи.

Отже, граничні строки сплати податкових зобов'язань, зазначених у податковій декларації про майновий стан і доходи, поданої за результатами 2017 року:

для фізичних осіб – підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) – 19 лютого 2018 року;

для фізичних осіб, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування), – протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації;

для фізичних осіб, що не зареєстровані як фізичні особи – підприємці, та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність – 31 липня 2018.  

Підпунктом 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Кодексу фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розділу IV Кодексу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, зокрема фізична особа – підприємець або особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, – за місцем реєстрації у контролюючих органах;

б) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам – за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв);

в) в інших випадках – за її податковою адресою.

Інформація про реквізити банківських рахунків для сплати податків відповідно до адміністративно-територіального устрою України оприлюднена на офіційному веб-порталі ДФС в рубриці «Бюджетні рахунки» (sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki).

Основні випадки подання податкової декларації про майновий стан і доходи

       Обов’язок щодо подання податкової декларації виникає при отриманні протягом звітного (податкового) року доходів:

• від провадження господарської діяльності, отриманих фізичними особами – підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування)                       (п. 177.11 ст. 177 Кодексу);
• від провадження незалежної професійної діяльності (п. 178.4 ст. 178 Кодексу);
• від особи, яка не є податковим агентом, крім випадків прямо передбачених Кодексом (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу);
• у вигляді окремих видів оподатковуваних доходів (прибутків), що не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати податковими агентами, але не є звільненими від оподаткування (п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодекс);
• у вигляді іноземних доходів (п.п. п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу);
• від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 Кодексу);
• у вигляді суми заборгованості за укладеним платником податків цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу (п.п. 164.2.7                                   п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
• у вигляді інвестиційного прибутку від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу);
• у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з IV розділом Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 та п. 174.3 ст. 174 Кодексу);
• у вигляді частини доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.ст. 172 - 173 Кодексу (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
• у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у порядку встановленому п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу                     (п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
• від продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, якщо їх сума сукупно за рік перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);
• отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, більших ніж встановлені Земельним кодексом України, та за умови реалізації такої продукції іншим фізичним особам (п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);
• у разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної чи юридичної особи, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4               ст. 169 Кодексу (п.п. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу);
• у вигляді благодійної допомоги на відновлення втраченого майна та на інші потреби за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України, та яка надається згідно з п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, у сумі, що сукупно протягом звітного (податкового) року перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п.п. 170.7.8 п. 170.7 ст. 170 Кодексу);
• з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи, що отримуються іноземцем, який у звітному (податковому) році набув статусу резидента України (п.п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Основні випадки подання податкової декларації про майновий стан і доходи

       Обов’язок щодо подання податкової декларації виникає при отриманні протягом звітного (податкового) року доходів:

• від провадження господарської діяльності, отриманих фізичними особами – підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) (п. 177.11 ст. 177 Кодексу);
• від провадження незалежної професійної діяльності (п. 178.4 ст. 178 Кодексу);
• від особи, яка не є податковим агентом, крім випадків прямо передбачених Кодексом (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу);
• у вигляді окремих видів оподатковуваних доходів (прибутків), що не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати податковими агентами, але не є звільненими від оподаткування (п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодекс);
• у вигляді іноземних доходів (п.п. п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу);
• від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 Кодексу);
• у вигляді суми заборгованості за укладеним платником податків цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу (п.п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
• у вигляді інвестиційного прибутку від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу);
• у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з IV розділом Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 та п. 174.3 ст. 174 Кодексу);
• у вигляді частини доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.ст. 172 - 173 Кодексу (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
• у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у порядку встановленому п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу                      (п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
• від продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, якщо їх сума сукупно за рік перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);
• отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, більших ніж встановлені Земельним кодексом України, та за умови реалізації такої продукції іншим фізичним особам (п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);
• у разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної чи юридичної особи, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4               ст. 169 Кодексу (п.п. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу);
• у вигляді благодійної допомоги на відновлення втраченого майна та на інші потреби за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України, та яка надається згідно з п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, у сумі, що сукупно протягом звітного (податкового) року перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п.п. 170.7.8 п. 170.7 ст. 170 Кодексу);
• з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи, що отримуються іноземцем, який у звітному (податковому) році набув статусу резидента України (п.п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Випадки, в яких податкова декларація по майновий стан і доходи не подається

Відповідно до п. 179.2. ст. 179 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

від податкових агентів, які згідно з IV розділом Кодексу не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених IV розділом Кодексу;

від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до IV розділом Кодексу;

у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 Кодексу.

Про застосування ставок податку на доходи фізичних осіб та військового збору

       Ставки податку на доходи фізичних осіб, що застосовуються до доходів, отриманих у 2017 році:

18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;

18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом;

18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;

9 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток;

5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV Кодексу;

5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування);

0 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

       Ставка військового збору становить 1,5 відсотків від об'єкта оподаткування збором за доходами, визначеними ст. 163 Кодексу. Разом з тим, п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу звільнено від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Податкова знижка для фізичних осіб

Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Кодексом.

Платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки з метою зменшення свого оподатковуваного доходу за наслідками звітного року фактично здійснені ним деякі витрати. Перелік витрат, за якими застосовується податкова знижка, визначено у п. 166.3 ст. 166 Кодексу.

При цьому загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у вигляді заробітної плати.

Заробітна плата - це основна та додаткова винагорода, інші заохочувальні та компенсаційні кошти, які виплачують платнику податку на підставі відносин трудового найму.

       Для реалізації права на податкову знижку платнику податку необхідно заповнити та подати декларацію по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

       Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку відображається платником податків у розділі V декларації.

У рядку 13 декларації вказуються позначкою «х» документально підтверджені категорії витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до статті 166 Кодексу.

Витрати, дозволені до включення до податкової знижки за 2017 рік

Про власні доходи можна дізнатися дистанційно http://sumy.sfs.gov.ua/media-ark/local-news/print-321406.html

Державна фіскальна служба України пропонує платникам податків широкий спектр електронних сервісів. Зокрема, у рамках кампаній декларування доходів громадян та електронного декларування доходів державних службовців, яка стартує з початку нового 2018 року, через Електронний кабінет платника існує можливість дізнатися про отримані доходи та утримані податки, а також підготувати, заповнити та надіслати декларацію про майновий стан і доходи фізичних осіб в електронному вигляді, - інформують в Державній податковій інспекції у м. Сумах.

Отримати інформацію про суми виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру можна на веб-порталі ДФС у рубриці: фізичним особам/отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у електронному вигляді (http://sfs.gov.ua./fizichnim-osobam/vidomosti-doxid/).

Крім того, для платників функціонує довідковий сервіс Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс « ЗІР», який дозволяє отримати відповіді на питання щодо застосування норм податкового, митного законодавства, адміністрування єдиного внеску тощо (http://zir.sfs.gov.ua).