Право зберігати мовчання під час допиту (ст.63 Конституції України)
Ніхто не може бути змушений давати свідчення та пояснення проти себе, членів своєї сім'ї, які можуть бути покладені в основу звинувачення у скоєнні злочину – таке право закріпила Конституція України у ст.63, яким часто користуються підозрювані, обвинувачені, свідки на допиті.
Близькими родичами та членами сім'ї є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабабуся, онук, онука, правнук, правнучка, усиновлювач або усиновлений, опікун або піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Якщо родичі та члени сім'ї вирішили давати свідчення, вони зобов'язані говорити правду і попереджаються про кримінальну відповідальність за свідомо неправдиві свідчення.
Право зберігати мовчання або свобода від самовикриття може виражатися у праві мовчати (нічого не говорити), право відмовитися відповідати на запитання, право не свідчити проти себе, право бути поінформованим про такі права.
Звинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Отже, сторона обвинувачення зобов'язана роз'яснити ст.63 Конституції України (особа не несе відповідальності за відмову давати свідчення чи пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом). Допитувана особа може скористатися таким правом, а може давати свідчення (на внутрішнє переконання).
У разі надання свідчень такі надалі використовуватимуться як доказ у справі.
Відмова від надання свідчень фіксується у протоколі слідчої дії.
З повагою, Глухівське бюро правничої допомоги!
